Бобровицька  райдержадміністрація

Відділ  освіти

Макарівська  загальноосвітня школа І-ІІ ступенів        

Родинне свято:    "РОДЕ НАШ К РАСНИЙ"                                                     

Класний керівник: Т. В. Купрієнко                                                                                                                                                                        Мета:Поглибити знання учнів про рід, родину, родовідне дерево, розвивати навички виразного читання, виховувати бажання  знати і вивчати свій родовід, любов до батька, матері, родичів, повагу до старших, всього українського народу. Обладнання: рушники, інші символи України, композиції з квітів, колосків і калини, малюнки художників - картини рідної природи і т. ін.

Звучить пісня «Ой роде наш красний» у виконанні Ніни Матвієнко.                                                                                                                          На фоні пісні говорю слова:                                                                  Родина, рід, які слова святі.                                                                   Вони потрібні кожному в житті,                                                               Бо всі ми з вами ніжні гілочки,                                                                 На дереві, що вже стоять віки.                                                                                                                                 Це дерево – наш славний родовід,                                                                                                                                               Це – батько й мати, прадід твій і дід.                                                                                                              - Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду.                                                                                                                 - Свій маленький листочок на цьому дереві має кожен із вас. Гілки – ваші батьки, їхні сестри і брати. Стовбур – дідусі й бабусі. Відростки їхні брати і сестри. Коріння – батьки ваших дідусів і бабусь. Чим міцніше росте дерево – тим більше є рід, у кожної гілочки або коріння є своє ім’я. Ведучий:  Шановні гості, запрошуємо вас прийняти участь у розмові нашого роду.                                                                                             1 учень:                                                                                                                                                                          Рідні мами, рідні тати,                                                                                                                                                        Ми вітаєм вас на святі,                                                                                                                                                     Ми вас любим щиро-щиро,                                                                                                                                     Вам бажаєм щастя й миру. 2 учень:                                                                                                                                                                                                         Ви нас теж любіть рідненькі,                                                                                                                                        Бо ми діти дорогенькі,                                                                                                                                                           Хочем бути на вас схожі                                                                                                                                                   І, як ви, такі хороші.                                                                                                                                                       Хай же наше добре слово                                                                                                                                    Розквітає веселково. Ведучий:  Дорогі, найрідніші для людей батько і мати. Вони ночей не досипають, милують, плекають, ростять дітей. Вони вчать їх людських правил, збагачують розум, вкладають в їх вуста добрі і щирі слова. Образи батьків опоетизовані у віршах, оспівані у піснях, прославлені у казках і легендах. 3 учень:                                                                                                                                                                      Батько і мати                                                                                                                                                                       Як мені вас не любити.                                                                                                                                     Рідний батьку, нене!                                                                                                                                    Таж ви мене згодували                                                                                                                                                             І дбали про мене.                                                                                                                                                 Таж ви мне згодували                                                                                                                                   Щирими руками,                                                                                                                                                           Ой, нема то ніде в світі.                                                                                                                                          Як в батька і в мами.                                                                                                                                  Батько розуму навчає,                                                                                                                                           Мати приголубить.                                                                                                                                                 Але так ніхто на світі.                                                                                                                                                            Як вони не любить.                                                                                                                                                        Дай же. Боже, щоб я виріс.                                                                                                                                               В школі гарно вчився.                                                                                                                                                      Щоб я батькові і неньці                                                                                                                                                          Добре відплатився. ПІСНЯ «ЩАСЛИВА СІМ'Я»                                                                                       Ведучий:     Діти, згадаймо, що таке родина, родове дерево. Так, це мама й тато, бабуся і дідусь, братики і сестрички. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люблять, жаліють, тому що ми для них теж рідні, тому що ми теж їх любимо , поважаємо. Але родина  - це не тільки родичі, рідні. Це і наш клас, і школа, і увесь народ український. Родина до родини – народ.                                                                                                                                                   Ми з вами – український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих. Як велика ріка бере силу з маленьких джерел, а зруйнуйте їх і ріка засохне, так і наша українська культура, збагачується маленькими родинами – сім'ями. Чи хочеться вам, щоб річка була повноводною, а родина наша українська, великою і щасливою? Тож повинні жити в мирі і злагоді всі маленькі родини і тоді щасливим буде весь український рід. 4 учень:                                                                                                                                                                        Де згода в сімействі,                                                                                                                                                Де мир і тишина,                                                                                                                                            Щасливі там люди,                                                                                                                                         Блаженна сторона.                                                                                                                                                Їх Бог благословляє,                                                                                                                                               Добро їм посилає.                                                                                                                                               Із ними вік живе,                                                                                                                                                                 І з ними вік живе.                                                                                                                   5 учень:                                                                                                                                                                                   В щасливі і тяжкі години –                                                                                                                                             Куди б там не стелився шлях –                                                                                                                                   Не гасне вогнище родинне,                                                                                                                                             В людських запалених серцях.                                                                                                                      6 учень:                                                                                                                                                                            На світі білому єдине,                                                                                                                                                          Як і дніпрова течія                                                                                                                                                 Домашнє вогнище родинне,                                                                                                                                Оселя наша і сім'я.  7 учень:                                                                                                                                                                Мій отчий дім!                                                                                                                                                                          Ти дав мені усе мені.                                                                                                                                                       Моя Вкраїно, піснею багата,                                                                                                                                         Як та любов, яку дарує мати.   Ведучий:      Мати – це символ усього найкращого, найріднішого, найсвітлішого. Вона завжди була, є і буде берегинею роду,  родинного вогнища і затишку.   В одному прислів’ї говориться, що Бог створив на світі матерів, щоби заступали Бога там, де його немає. Мама – це перше слово, яке найчастіше повторює людина в години радості і смутку. Мати найкраще розуміє свою дитину, завжди  їй допоможе, розділить з нею радість і смуток.    Пісня «Сорочку»   Ведучий:     Матір святою називали. Тарас Шевченко писав:                                                                                  У нашім раї на землі                                                                                                                                                                                            Нічого кращого немає                                                                                                                                                       Як тая мати молодая                                                                                                                                                    З своїм дитяточком малим.    Любов до рідного краю починається з колиски. Слава колискової пісні. Як добірні зернята падають в душу дитини, проростають щедрими сходами добра, любові до людей, до рідного краю, мови, пісні. Під спів маминої колискової виростають майбутні композитори і поети, вчителі і лікарі, робітники і вчені, просто мудрі і працьовиті люди великої душі і щедрої вдачі. 8 учень:                                                                                                                                                                       Бринить колискова, дзвенить колискова,                                                                                                            О тиха й задумлива матері мова,                                                                                                                Ти падаєш в душу подібно зерняті,                                                                                                                          Щоб вирости квіткою.    9 учень:                                                                                                                                                                 Заспівай мені, мамо моя,                                                                                                                                        Як бувало колись над колискою.                                                                                                                                                 Буду слухати, слухати  я                                                                                                                                                           І стояти в замрії берізкою.   (Звучить колискова «Котику сіренький» 10 учень:                                                                                                                                                               Народилася дитина…                                                                                                                                                            А в народі кажуть, що на небі в цей час зоря нова засіяла. 11 учень:                                                                                                                                                                                ЗОРІ                                                                                                                    Мамо люба, глянь як сяють                                                                                                                                      Ясні зорі золоті!                                                                                                                                                               Кажуть люди то не зорі,                                                                                                                                       Сяють душі то святі.                                                                                                                                                Кажуть хто у нас на світі                                                                                                                                              Вік свій праведно прожив,                                                                                                                                         Хто умів людей любити,                                                                                                                                                    Зла нікому не робив, -                                                                                                                                                 Бог послав того на небо                                                                                                                                        Ясно зіркою сіять…                                                                                                                                               Правда, мамо – то всі душі,                                                                                                                                        А не зорі там горять!                                                                                                                                                     Так навчи ж мене, голубко,                                                                                                                                              Щоб і я так прожила.                                                                                                                                                 Щоб добро робити вміла                                                                                                                                                                   І робить не вміла зла.                                                 (І. Грінченко) Сценка. Син. Чом у тебе у косі ясна Забіліла раптом біла сивина? Мати. Од любові, од тривог, надій. Ти ж один у мене, сину мій. Син. А в бабусі голова біліша. То ж мене бабуся любить більш? Мати.  В неї діти – доньки і сини – Додають, сердешній, сивини. Син. Чом же тьотя біла, як зима, В неї ж діток не було й нема? Мати. Так, синочку, біла геть вона, Бо нудьгує цілий вік одна. 12 учень:                                                                                                                                                             Пам’ятаймо, милі діти,                                                                                                                                   Пам’ятаймо, завжди з вами,                                                                                                                                        Що у нас у всьому світі                                                                                                                                   Найдорожчі – наші мами!                                                                                                                    13 учень:                                                                                                                                                                                Як ставали ми на ноги,                                                                                                                                         Перший крок наш був – до мами!                                                                                                                        Радість маєм чи тривогу –                                                                                                                                                Серце мами завжди з нами.    14 учень:                                                                                                                                                                          Нам – маленьким і дорослим –                                                                                                                            Все дають вони з любов’ю                                                                                                                                   Ніжне серце, ніжний розум,                                                                                                                                  Силу нашому здоров’ю.    15 учень:                                                                                                                                                                                     Де сини її та дочки –                                                                                                                                                Завжди там вона думками.                                                                                                                                 Пишем в класі ми на дошці                                                                                                                                   Наше перше слово – мама.    16 учень:                                                                                                                                                                           Найдорожчі мамі діти,                                                                                                                                                                               Дітям мама їх так само.                                                                                                                                                Треба вчитись і робити                                                                                                                                                  Так, щоб радувати маму.    17 учень:                                                                                                                                                                                                   А як вивчитесь з літами,                                                                                                                                                       Вдячні мамі за турботу,                                                                                                                                         І поїдете від мами                                                                                                                                                            В інший край десь на роботу.     18 учень:                                                                                                                                                                       Хай усі запам’ятають                                                                                                                                               І листи і телеграми                                                                                                                                                               Шліть туди, де їх чекають,                                                                                                                                              Виглядають наші мами.   Ведучий:     Так був звичай в Україні, а в деяких родинах, залишився  і до сьогодні – на щастя, на долю дарували рушники. Їх називали оберегами людини. Бо й справді, вони оберігали від душевних тривог і всіляких негараздів.  Дивлячись на них, людина згадувала своє босоноге дитинство, теплі і лагідні мамині руки, що пестили волосся, і на душі ставало тепло і спокійно. А ось ці чудові рушники. Серветки. Сорочки. Вишиті руками ваших мам та бабусь. А наші вдячні діти підготували для своїх дорогих невеличкий концерт.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       Я навчаюся у тата,                                                                                                                                                                                   Мої руки незупинні                                                                                                                                                                  То у фарбі, то у глині…                                                                                                                                                              Що не вміють руки нині,                                                                                                                                          Перейнять скоріш повинні.                                                                                                                                                  Я навчаюся у тата                                                                                                                                              Молоток в руках тримати.                                                                                                                                         Скоро буду майструвати,                                                                                                                                                                Бо навчаюся у тата. Батьки”чомучки”  Ну і мама! Ну і тато!                                                                                                                                                              Наче справжні дошкільнята!                                                                                                                                                     Нічогісінько не знають                                                                                                                                                              Смішно і сказать комусь!                                                                                                                                                  Бо щодня мене питають                                                                                                                                                 Лиш одне : "чому” й "чому”?                                                                                                                                     Ти чому образив Віту?                                                                                                                                           А чому отримав двійку?                                                                                                                                                     І чому прийшов так пізно?                                                                                                                                            Та чому в шкарпетках різних?                                                                                                                                       Ти чому такий не послух?                                                                                                                                      А чому не стелиш постіль?                                                                                                                                           Ти чому вірш не учиш?                                                                                                                                                   А чому портфель без ручки?                                                                                                                                       І чому такий синець                                                                                                                                                                   Ох! Настане мій кінець!                                                                                                                                             Не поясниш їм ніколи                                                                                                                                                         Хоч би дуже захотів…                                                                                                                                                            Треба їх віддать до школи,                                                                                                                                      Хай питають вчителів. СМІШИНКИ                                                                                                                                       СЕРГІЙКО І МАМА                                                                                                                                                                                  Питається мама: Сергієчку милий,                                                                                                                                   Чому ти по вухах увесь у чорнилі                                                                                                                                          Мені з авторучки на ручки, на щічки                                                                                                                                Злетіли маленькі сині синички.                                                                                                                                  Блакитні пір’їнки блищали на крилах,                                                                                                                             У  небі розтанули, як промінці,                                                                                                                                  Від лапок лишили сліди на лиці.                                    ( Н. Кир'ян) НЕ БУЛО ЧАСУ                                                                                                                                                       – Мамо, я впав у калюжу.                                                                                                                                                          – Як, у нових штанях                                                                                                                                                                 – Все сталося так швидко, що я не встиг їх зняти. ПІСНЯ «Мама і тато» Ведучий:     Мати і батько ростили дитину, навчали її добру, любові до всього рідного, близького через народні традиції, через народну мудрість - прислів'я та приказки. Вони були ніби неписаний збірник правил поведінки, яким користувалися люди все своє життя. А які прислів’я та приказки ви знаєте?   Ведучий:     Мати не тільки берегла дітей, вона й навчала їх усьому: охайності, працьовитості, бо в народі говорилося:                       - Яка мама, така й сама.                                                                                     Мати вчила тримати хату в чистоті та порядку, любити рідний серцю куточок.                                                                                                              – А чи любите, діти,ви свою хату? 19 учень:                                                                                                                                                            Я люблю свою хату,                                                                                                                                                                  І подвір'я, й садок,                                                                                                                                                 Де є сонця багато                                                                                                                                                                         І в жару - холодок.                                                                                                                                                    Тихо й затишно, квіти                                                                                                                                                  Коло хати цвітуть,                                                                                                                                                                       І невтомно все літо                                                                                                                                          Бджоли в цвіті гудуть. 20 учень:                                                                                                                                                                       Все для мене тут рідне:                                                                                                                                               Стіни -  білі, як сніг,                                                                                                                                                     І віконце привітне,                                                                                                                                                            І дубовий поріг.                                                                                                                                                    Рідна казка про гнома,                                                                                                                                      Рідна стежка і сад…                                                                                                                                                Всюди добре, а вдома                                                                                                                                                       Краще, кажуть, стократ. Ведучий:     А чи знаєте ви, що у вас є в хаті? Нехай батьки спробують відгадати загадки. Учні:                                                                                                                                                                               1. Б’ють мене ціпами,                                                                                                                                                                           Ріжуть мене ножами,                                                                                                                                                               За те мене так гублять,                                                                                                                                                                                     Бо всі мене дуже люблять.                                                 (Хліб)                                                                    2.Ходить, ходить,                                                                                                                                                                     А в хату не заходить.                                                     ( Двері)                                                             3.Підсмикане, підтикане                                                                                                                                                Всю хату збігало,                                                                                                                                                                             Під припічком сховалося.                                           ( Віник)                                                                              4.Людей годую,                                                                                                                                                                А сама голодна,                                                                                                                                                                      Часом гаряча,                                                                                                                                                                     Часом холодна.                                                                         (Піч) 21 учень:                                                                                                                                                                                   Не скупіться на теплі слова,                                                                                                                                                  Бо у світі так мало тепла,                                                                                                                                                Лиш від рідної хати                                                                                                                                              Та від лагідних рук мами й тата.   22 учень:                                                                                                                                                                          Коли зміцніють крила, щоб літати,                                                                                                                       Не забувай про рідних маму й тата,                                                                                                                           Ти встигни добре слово їм сказати,                                                                                                                      Допоки ти живеш у рідній хаті.                                                                                                                Ведучий:   З дитинства батьки вчили шанувати свій народ, його мову, землю свою, рідний край, бо ми є частинкою цього рідного нам і близького. Сучасні письменники і поети примножують скарбницю синівського слова до рідної землі.                                                                                                                                                                                                                                           23 учень:                                                                                                                                                                                    Я землі цієї паросток зелений,                                                                                                                            Я цієї висі крапля дощова.                                                                                                                                    Заплелись у мене, приросли до мене                                                                                                                Жито і дерева, квіти і трава.    24 учень:                                                                                                                                                                    Люблю я в рідному краю                                                                                                                                                    Веселі співанки пташині,                                                                                                                                                                       І річки бистру течію,                                                                                                                                            І руту-м'яту при долині.  25 учень:                                                                                                                                                                                                  Я чую твій голос,                                                                                                                                                        Пшеничний твій колос                                                                                                                                                          У душу мені засіває зерно.                                                                                                                                                   Моя Україно, білявко хатинко,                                                                                                                                             Пізнати тебе мені щастя дано. 26 учень:                                                                                                                                                                     Розцвітай, прекрасна Україно,                                                                                                                                                          Рідна земле, матінко моя,                                                                                                                                               Хай лунає мова солов’їна,                                                                                                                                       Пісня неповторная твоя.                                                                                                                             Ведучий:   Є три біди у людини: старість, смерть і погані діти, - говорить українська народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім вберегти як від вогню. І це залежить не лише від батьків, а й від самих дітей, - писав В. Сухомлинський.          Намагайтесь бути чемними, уважними до своїх батьків, не завдавайте їм прикрощів. А станете дорослими і розлетитеся з родинного батьківського гнізда по всьому світу, пам’ятайте, що батьки з нетерпінням чекають ваших листів, телеграм, дзвінків.    27 учень:                                                                                                                                                                                ЛИСТ ВІД МАТЕРІ                                                                                                                                                                                                                           То нічого, синочку,                                                                                                                                                     Що в листі три рядочки,                                                                                                                                              Що для мами багато                                                                                                                                                   Ти не встиг написати.                                                                                                                                              Я твої три рядочки,                                                                                                                                                         По чотири разочки                                                                                                                                                     Буду, рідний, читати,                                                                                                                                                                    І їх буде багато.                           (В, Василашко) 28 учень:                                                                                                                                                                         Гарна ти, матусю,                                                                                                                                                            Люба, дуже мила!                                                                                                                                                       Ти мене ще змалку                                                                                                                                                      Звичаю навчила.                                                                                                                                                                   Як любить родину,                                                                                                                                                    Мову нашу рідну,                                                                                                                                                         Рідну Україну.                                                                                                                                                                         Буду українка,                                                                                                                                                           Як і ти, матусю,                                                                                                                                                                  І за ту науку                                                                                                                                                                  Я тобі вклонюся.   29 учень:                                                                                                                                                                                   Пам’ятай ночами,                                                                                                                                                     Як ти був маленьким,                                                                                                                               Мати називала                                                                                                                                                                Сином дорогеньким.                                                                                                                                    Підростеш ти, сину,                                                                                                                                                             Вивчиш рідну мову,                                                                                                                                                             Пісню колискову.                                                                                                                                                         Підростеш, як колос,                                                                                                                                               Підеш поміж люди,-                                                                                                                                             Мамин рідний голос                                                                                                                                                               Все з тобою буде. 30 учень:                                                                                                                                                                 Батьківські турботи…                                                                                                                                                                       Сад і ліс, і поле…                                                                                                                                                   Не цурайсь роботи                                                                                                                                                                 У житті ніколи.                                                                                                                                                                 Не забудь стежину                                                                                                                                                 В рідний край, до хати,                                                                                                                                               В будь-яку годину                                                                                                                                                    Мати буде ждати.      Ведучий:   Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Вмій поважати працю своїх батьків. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною – то велике горе для них. По-справжньому їх любити – означає приносити в дім море і спокій.                                                                                                                                                                                                                                                                                                  31 учень:                                                                                                                                                                   Ми любим вас, кохані мами й тати.                                                                                                                        Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,                                                                                                                 Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,                                                                                                                               І щоб в житті ніколи не хворіли.     32 учень:                                                                                                                                                            Хай Бог охороняє вас від злого,                                                                                                                   Хай світить сонце і колосяться жита,                                                                                                                Щоб в були щасливі і здорові                                                                                                                                               На многії і многії літа.   Ведучий:   Шановні гості! Ось і скінчилося наше свято. Спасибі вам, за участь в нашому святі. Звучить пісня «Ой роде наш красний» у виконанні Ніни Матвієнко.                                                                                                                          На фоні пісні говорю слова. Ось завершилось наше родинне свято.                                                                                                                                     Ми від душі повеселились всі.                                                                                                                          Тож дай вам бог добра і сил багато,                                                                                                                                    Щоб сонце піднімалося в росі,                                                                                                                                       Щоб зігрівало вас тепло і ласка,                                                                                                                                             А доброта всіх пригортала вас.                                                                                                                                  Й життя хай буде, ніби добра казка.