О школо рідна! Ти – світило в небі

                                           У тьмі прозрінь і мороці доріг.

                                           Ми все життя вертатимем до тебе,

                                           Переступаючи із трепетом поріг.

      Школа… Це не просто місце, де всі ми навчалися писати, читати, рахувати та осягали складні премудрощі різних наук, а це Берегиня духовних та культурних традицій народу. В умовах сьогодення, коли явним є «очерствіння» людської душі, саме школа виступає осередком, в якому культивуються чесноти щирості, справедливості, милосердя, доброти… Особливо важливе місце належить сільській школі, де вона є чи не єдиним осередком культурно-просвітницького життя.

      І такою невеличкою сільською школою, що «сіє зерна освіченості», є Макарівська ЗОШ І-ІІ ступенів, яка 28 вересня 2013 року відзначила сторічний ювілей.  Дата святкування була вибрана невипадково. Адже саме цього дня виповнилось 95 років від дня народження видатного українського педагога В.О.Сухомлинського, чию педагогічну спадщину вивчає та впроваджує в навчально-виховну діяльність наша школа.

       У стінах сторічної споруди, що була естетично декорована до свята, привітати ювілярку зі світлим днем зібралися учні, учителі, випускники різних років, ветерани педагогічної праці, представники районної влади, сільчани. На душі радісно і тепло, бо хвилююче свято ступило на поріг. Сюди всіх привело бажання хоч ненадовго, хоч на один день побути учнями, поринути спогадами у безтурботні, незабутні, найпрекрасніші роки дитинства і юності, де назавжди залишаються улюблені вчителі, уроки, однокласники.

     Розпочали концертну програму учні школи, які в пісенній формі привітали всіх гостей нашого свята. Символічно пролунав шкільний дзвоник у руках учня 8 класу Шидловського Олександра та учениці 1 класу Семененко Віолети, який золотою симфонією зазвучав у душах присутніх, як відлуння дитинства, у яке неможливо знову повернутись, залишивши стіни рідної школи. Порадували нас своєю присутністю заступник голови райдержадміністрації Олена Правілова, заступник начальника відділу освіти Віта Лисенко та заступник міського голови Сергій Циба. Не була байдужою до нашого свята і директор сусідньої Рудьківської ЗОШ І-ІІІ ст. Наталія Данько. Вони привітали Макарівську школу та всіх присутніх із сторічним ювілеєм, побажали подальшого процвітання та закликали зберігати і примножувати славні освітні традиції. І, звичайно ж, крім теплих слів, були цінні подарунки.

       З вітальним словом до присутніх звернулася нинішній директор школи Світлана  Даруга. Історія навчального закладу почалась восени 1913 р., коли поріг новозбудованої на кошти земства Макарівської початкової школи вперше переступили дітлахи. Нелегким було навчання в довоєнні та післявоєнні роки. Не вистачало підручників, зошитів, олівців, педагогів. Протягом усього періоду існування заклад змінював статус, кількість учнів, керівників. Директором початкової школи був Криницький Володимир Андрійович, якого у 1941р. розстріляно у Ніжинському гестапо за зв'язок із партизанами. У 1950-х рр. директором семирічної школи стала Циба Марія Дмитрівна. Пізніше призначена керівником школи Соколовська Меланія Іванівна, нагороджена орденом «Знак Пошани». Роки директорства були наповнені напруженням і творчим неспокоєм. Школа була базовою, тож тут постійно проводились відкриті уроки не тільки районного, обласного рівня, а й республіканського. Тоді в Макарівській восьмирічці навчалось близько 200 учнів. За час директорства М.І.Соколовської було посаджено яблуневий сад, березову алею, побудовані приміщення їдальні, майстерні. Пізніше школу очолював її чоловік – Соколовський Григорій Савич. Він передав свою керівну посаду молодому на той час учителю історії Якушку Валентину Івановичу, який з 1985 по 2006 рр. очолював восьмирічку, а потім і дев'ятирічну Макарівську школу.

      Не могли не згадати, що поряд з нами уже немає людей, з долями яких пов'язала нас школа. Відійшли у небуття, у вічність. Серед них вчителі, які впродовж усіх років нелегкої праці розум, серце і здоров'я віддавали своїм вихованцям. Це Артюх Г.О., Белендик В.П., Макаренко О.Ю., Ситник М.Г., Рогова О.К., Ченчик О.Г., Степенко Л.А., Семенець П.О., Колоколуша В.Ф., Лелькова Г.П. та інші.  Пам'ять про них було вшановано хвилиною мовчання.

       В цей день звучали теплі слова сердечної вдячності старшим наставникам, ветеранам педагогічної праці Булах Г.І., Якушку В.І., Дарузі Л.Г., Маленькій Л.І., Борець Н.І., Йосипенку А.В., які завітали до нас на свято.

      Зі словами привітання звернувся до всіх присутніх  Валентин Якушко, «Відмінник освіти», який очолював Макарівську школу майже 22 роки. Він поділився незабутніми спогадами про роки своєї педагогічної діяльності.

      На святі також була присутня одна з найстарших випускників школи, Шлапак Софія, яка 48 років пропрацювала техпрацівницею в стінах рідної школи. Схвильовано звучав виступ про рідну школу випускниці 1971-го року Любові Задорожної.

      Окрасою свята стали музичні номери у виконанні нинішніх та колишніх учнів. Сольними виступами порадували присутніх учні Богдана Філімончук та Олена Музиченко, випускниця школи Аня Сергіюк, Світлана Юрченко, Оксана Платоненко. Святкового настрою додали виступи сільського аматорського колективу «Калина», більшість учасників якого є випускниками нашої Alma materi. Особливо зворушливими були виступи найменших учасників колективу  Семененка Арсена і Савченко Анастасії. Але головними дійовими особами свята були все ж таки учні нашої школи, які розповідали чудові вірші, співали пісень, в яких відображалась сучасна історія школи.

     Несподівана родзинка свята чекала в кінці, коли двоє першокласників винесли  іменинний торт, на якому палахкотіли свічечки з ювілейною датою.

      Заключним акордом святкування став шкільний вальс, запрошуючи присутніх до танцю. На шкільному подвір'ї ще довго звучала музика, голоси учителів і випускників. Але радує те, що в стінах нашої школи продовжують лунати дзвінкі дитячі голоси. То ж хай наша школа із року в рік повниться дітлахами, стає молодшою і кращою, повною сил і творчих звершень.

                                Про школу згадують усі лише добром,

                                Посіяним зерном, що проростає.

                                Добро не забувається ніколи,

                                Воно надії нові в нас вселяє.

                                І, що б не говорили, тільки школа

                                В нас залишається колискою села.

Валентин Філь, Тетяна Носач